розмова про важливе з Анастасією Михайловою

Перша професійна камера зʼявилась у Насті в 2009 році, коли їй було 14 років. Відтоді вона спробував усі жанри фотографії, і лише в жанрі ню знайшла своє покликання.

“Я вважаю, що тільки через ню можна показати, хто ми є. Бо ми, перш за все, діти природи. Я фотографую людей без жодного макіяжу, одягу та манікюру. Не ретушую – адже тільки без усієї цієї блискучої обгортки можна показати, як гарна людина. Своїми фотографіями я допомагаю людям полюбити себе такими, якими нас створила природа. Як вона могла створити щось таке, що не є красивим?”

Бесіда з Анастасією Міхайловою – неймовірною фотографинею, авторкою фотокниги “I am Planet Earth” – чтиво, на яке варто витрати час. Неспішно та вдумливо. 

– Що таке “краса”?

Для мене “краса” — це природність, натуральність, істинна сутність. Це те, що створено природою або Всесвітом. Коли йдеться про людей, я впевнена, що справжня краса — це бачити їх такими, якими їх створила природа, без масок і штучних стандартів.

На жаль, з самого дитинства нам нав’язують певні стандарти краси, які часто стають джерелом проблем, комплексів і страждань. Ми неусвідомлено намагаємось відповідати цим шаблонам, забуваючи, що наша унікальність — це і є справжня краса.

Тому важливо нагадувати людям, що вони красиві такими, якими вони є. Істинна краса полягає в прийнятті себе і в тому, щоб бути гармонійним з природою та самим собою.

– Чи можеш згадати моменти або події, що найбільш вплинули на формування твоєї дефініції «краси»?

Так, у моєму житті були моменти, які змінили моє сприйняття краси. Один з таких моментів — зустріч з моїм чоловіком. Раніше я не могла вийти з дому без макіяжу і з раннього віку завжди носила гель-лак, вважаючи свої руки негарними без цього. Чоловік же запевняв мене, що я прекрасна у своїй природності, і з часом я наважилась відмовитися від лаку. Це допомогло мені побачити красу в натуральності.

Інший важливий момент пов’язаний з фотографією. Коли я почала робити селфі та зніматися в жанрі ню, мені було складно прийняти своє тіло – особливо шрам на животі, якого я соромилася з дитинства і який ховала. Ніколи не носила роздільний купальник і намагалася нікому його не показувати. Я навіть ходила до хірурга, щоб його видалити. Але з часом, завдяки чесній і неретушованій фотографії, я навчилась бачити шрам як унікальну частину себе, як родзинку, а не недолік, і змогла полюбити його.

Тепер я горджуся ним і вдячна, що не видалила його. Ці моменти навчили мене цінувати природну красу і приймати не тільки себе такою, якою я є, але й інших людей також.

– Що тобі хотілось би викликати в людях своїми роботами? Які почуття/думки/дії.

Дивлячись на мої роботи, я сподіваюсь, що глядачі побачать у них, що краса існує без макіяжу, зачісок, одягу і стилістів. Моя мета — показати, що натуральність і природність можуть бути прекрасними.

Особливо важливо для мене, щоб мої роботи допомагали людям прийняти себе. Багато дівчат, яких я знімала в жанрі ню, вперше побачили свою істинну красу через мої фотографії і записували мені голосові повідомлення зі сльозами. Деякі навіть сказали, що більше не хочуть користуватися косметикою.

Відповідаючи коротко на ваше запитання, я хочу, щоб моя фотографія була стезею для людей до прийняття і любові до себе.

– Що дає тобі ресурс? А що забирає енергію?

Мій головний ресурс — це природа. Коли я почуваюся абсолютно виснаженою, я їду в ліс, де знаходжу відновлення і силу. Це не просто прогулянка — я обіймаю дерева, слухаю їх, прислухаюсь до кожного звуку, помічаю деталі, які зазвичай залишаються непоміченими для інших людей. Природа дарує мені енергію і натхнення, і я впевнена, що немає більш потужного джерела для відновлення, ніж вона.

– Що ти відчуваєш під час зйомки? Як готуєшся до них, як підбираєш локації та моделей, чи є в тебе якісь свої схеми та сценарії, ритуали та повірʼя ;)

Коли я беру в руки фотоапарат, відбувається дещо дивне. Важко точно описати емоції, які мене охоплюють у цей момент. Відчуття, ніби включається внутрішній пропелер, який уносить мене в світ відваги і творчого сп'яніння. Я перестаю помічати все навколо, повністю занурююся в процес зйомки. Коли я «протрезвію», всі відчуття, здається, ускользають, залишаючи лише захоплення тим, що вдалося зафіксувати через об'єктив.

Локації для зйомок я обираю ретельно. Вони часто знаходяться в кількох годинах їзди від дому або навіть в іншій країні. Ми готові провести по 16 годин за кермом, щоб дістатися до унікального місця. Я обожнюю важкодоступні та незвичайні локації, вони стають частиною пригоди, яку я так ціную. Цей процес пошуку і дослідження приносить мені величезне задоволення.

З моделями все не так просто. Для мене важливіше те, якою людина є всередині, ніж зовнішня краса. Важливо створити особливий зв'язок, який допоможе зняти найкрасивіші кадри. Іноді, опинившись у певній локації, я чітко уявляю, якою має бути модель, щоб все виглядало природно і гармонійно. Це відчуття не можна підробити — воно народжується в серці і проектується в об'єктив.

– Як ти піклуєшся про себе поміж мільйон зйомок на різних краях світу?

Для мене зараз це вкрай актуальне питання, на яке я до кінця не можу відповісти. Все змінилося з початком моєї хвороби, яка довгий час не дозволяла мені вести повноцінний спосіб життя і досі ставить обмеження. Пройшли роки, і я навчилася з цим жити. Тепер я розумію, навіщо мені була дана ця хвороба. Раніше я не дозволяла собі жодної хвилини відпочинку, вважаючи, що будь-яка бездіяльність робить мене ледаркою. Я постійно знаходилася в нескінченному потоці справ, не залишаючи місця для відпочинку.

Але організм не може витримувати такий ритм вічно, і в якийсь момент він здав. Зараз я вчуся давати собі перепочинок. Хоча я все ще трудоголік, але тепер дозволяю собі відпочивати, не працювати, якщо погано себе почуваю, втомилася чи просто не хочу. Раніше це було для мене немислимо.

Цей процес — шлях до любові і прийняття себе. Я вчуся розуміти, що, навіть якщо я не виконую мільйони справ за день або не стаю найкращою, це не робить мене менш цінною. Я не стану поганою людиною або ледаркою тільки тому, що не відповідаю чиїмось очікуванням або нав'язаним суспільством стандартам. Ми виросли в системі, яка диктує певний сценарій: школа, університет, робота, сім'я, діти. Вибратися з цього ланцюга складно, але необхідно.

Важливо пам’ятати: цінність людини не визначається кількістю грошей, кар'єрними досягненнями чи сімейними статусами. Ми — не набір досягнень, а, передусім, чиста душа.

Тому дуже важливо дбати про себе і давати собі перепочинок і відпочинок, амінь.

– Що рухає тебе? Що дає силу діяти і створювати. Щось таке сильне, що сильніше ніж біль, який ти відчуваєш в тілі.

Часто мене питають, звідки у мене стільки енергії, особливо ті, хто не знає про мій постійний м'язовий біль. Чесно кажучи, я сама не завжди можу знайти відповідь. Можливо, це мій трудоголізм і невичерпне бажання створювати щось особливе. Ця потреба творити настільки сильна, що я просто не можу їй протистояти. Коли з якоїсь причини я роблю перерву в зйомках, я починаю відчувати спрагу творчості, ніби людина, яка давно не пила.

Фотографія для мене — не тільки пристрасть, але й спосіб відволіктися від своїх проблем зі здоров’ям. Під час зйомок або обробки я забуваю про хворобу і про біль, гнітюче стан на час зникає, і я почуваюся звичайною людиною. Це дивовижне відчуття, яке дає мені сили рухатися далі. Ну і, звичайно, я Козеріг — це теж щось пояснює! Ха-ха!

Ми в ImagineU розділяємо всі цінності Насті і будуємо на них свою філософію. Повага до природи, вдячність їй за дари, синергія. Повага до себе, безумовна любов і прийняття себе в сьогоднішньому вигляді. Повага до ближнього, гармонійна взаємодія з соціумом, баланс в тандемі “брати–давати”. Залишайся з нами в контакті, давай рухати світ на краще разом.